Главная страница Карта сайта Интернет-приемная

Аварийные и диспетчерские службы г.Алчевска
Аварийные и диспетчерские службы г.Алчевска

Новая версия сайта
Сайт Администрации города Алчевска

Предыдущая версия сайта
Предыдущая версия сайта

Дніпродзержинськ

Перечень адресов, по которым можно набрать воду в случае отсутстсвия водоснабжения | Список подвальных помещений для укрытия


Дніпродзержинськ


Герб міста

Прапор міста

Дніпродзерж?инськ (до 1936 року — Кам'янське) — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області, розташоване на правому і лівому берегах Дніпра (точніше — Дніпродзержинського водосховища), у середній його течії, нижче греблі Дніпродзержинської ГЕС, за 35 км на захід від Дніпропетровська. Місто обласного значення Дніпропетровської області. Знаходиться на обох берегах Дніпра (Дніпродзержинського водосховища), за 35 км від обласного центру. Площа 138 км?. Підпорядковані: смт Карнаухівка, село Світле. Адм.-територіальні райони: Баглійський, Дніпровський і Заводський. Насел. 253 598 осіб (на 1.01.2007). (2001 – 253 598 осіб: українців – 82, 05 %, росіян – 15, 7 %, проживають також білоруси, вірмени, євреї, поляки, інші). Залізничний вузол. Через Дніпродзержинськ пролягають шляхи до міст Дніпропетровськ, Верхівцеве, а також автомобільна та залізнична магістралі через греблю ГЕС і мостовий перехід на Лівобережжя.

Історія

Територія сучасного міста була заселена ще понад 100 – 40 тис. р. тому, про що свідчить виявлена в 1957 – 1959 рр. Романківська ранньопалеолітична стоянка.

За доби Київської Русі у цій місцевості проходили важливі торгові шляхи – Соляний, Залозний, водний Грецький шлях, поблизу була переправа через Дніпро. Внаслідок постійних татаро-монгольських набігів ці землі перетворилися на частину Дикого поля.

В 1-ій половині ХVII ст. на давньому Торжанському шляху виникло село Романкове. Масове заселення цих земель починається за Нової Січі (1734 – 1775), коли виникають запорозькі слободи Кам’янське (1750, від слова „камінь” за кам’янистим рельєфом), Тритузне (1740), Карнаухівка (1-а пол ХVIII ст.), що входили до складу Кодацької паланки. Від 1775 – у складі СаксаганськогоНовокодацького) повіту Слов’янської провінції Новоросійської губернії. Від 1802 – у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії. 

Відірване від головних торгових шляхів і основних промислових районів, Кам’янське розвивалося досить повільно. Населення у 1781 складало 840 осіб, а в 1859 – 2 926. Основне заняття жителів – землеробство, скотарство, рибна ловля, промисли. Бурхливий розвиток села почався в 2-ій пол. ХIХ ст., в період індустріалізації Російської імперії У Кам’янському почали будуватися кузні, олійниці, крамниці, млини (1887 – 17 од.). У 1880-х рр., із будівництвом Катерининославської залізниці, яка проходила поблизу і з’єднувала Донбас із Криворіжжям, відбувається промислове піднесення Кам’янського. 1884 на північно-західній околиці селища побудовано шпало-просочувальний завод для потреб Катерининської залізниці, введений у дію того ж року, відкрито залізничну станцію Тритузна, що з’єднувала спеціальною гілкою зі станцією Запоріжжя–Кам’янське. 1886 року у слободі мешкало 2901 осіб, у якому були 479 дворів, православна церква і базар по неділям. Слобода входила до складу Романківської волості разом з Романковим, Тритузним і Аулами. Карнаухівка входила до Діївської волості.

1887 іноземне Акціонерне Південно–Російське Дніпровське металургійне товариство розпочинають

будівництво найбільшого на той час металургійного заводу (2 березня 1889 задута перша доменна піч; нині Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Дзержинського).

Мешканці Кам'янського та навколишніх селищ потерпіли від голодомору та зазнали репресій сталінського режиму.

1 лютого 1936 на честь рад. держ. та парт. діяча Фелікса Дзержинського місто отримало сучасну назву.

У 1938 р. до складу міста включені села Романкове та Тритузне.

Важким випробовуванням для міста стала Друга світова війна: б. 18 тис. дніпродзержинців мобілізовано до діючої армії, майже 11 тис. полягли на полі бою. Від 22 серпня 1941 до 25 жовтня 1943 – нім.- фашист. окупація. Гітлерівці вивезли до Німеччини на каторжні роботи 2994 особи, вбили 1069 дніпродзержинців. Матеріальні збитки становили близько 1 млрд. крб. У післявоєнний час промисловість поповнилась новими підприємствами: Баглійський коксохімічний, чавуноливарний, Придніпровський хімзавод, інші, введена в дію гідроелектростанція. У 1970 – місто нагороджене орденом Трудового Червоного Прапора.

Економіка

Промисловий комплекс міста складають 48 найбільших підприємств, які належать до 10 галузей промисловості, переважно металургійної і хімічної, а також машинобудівної, виробництва будівельних матеріалів, електроенергетичної, деревообробної, харчової, легкої, поліграфічної та інших галузей народного господарства. Найбільші з них – відкриті акціонерні товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», «ДніпроАзот», «Дніпровагонмаш», «Баглійкокс», «Дніпродзержинський коксохімзавод», Придніпровський хімічний завод.

Підприємства металургії та хімічної промисловості дають 80% продукції, яка виробляється в місті. Найважливіші види продукції: чавун, сталь, прокат, цемент, кокс, мінеральні добрива, електроенергія, магістральні і промислові вагони. З'явилися і нові види продукції, у тому числі – автобуси. Серед найважливіших видів промислової продукції забезпечено приріст виробництва сталі (102,2 %), коксу (101,7 %) та прокату (103,9 %).

Історія Дніпродзержинська тісно пов'язана з його найбільшим підприємством – Дніпровським металургійним комбінатом ім. Дзержинського, де працюють понад 20 тис. жителів міста. Після спаду в останні 2-3 роки підприємство поступово набирає оберти.

Працюють 5 проектних та науково-дослідних установ. Одним із провідних є Український державний науково-дослідний проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу (УкрДІАП). Інститут здійснює модернізацію діючих, проектування нових виробництв у хімічній промисловості і суміжних галузях. За проектами інституту на території СНД та далекого зарубіжжя збудовано понад 100 агрегатів, з них 31 – в Україні. Також у місті працює Державний проектний інститут “Дніпродзержинськцивільпроект”, який має майже 55-річний досвід виготовлення проектно-кошторисної документації на забудову міста. У 1998 році Керівна рада Національного інституту маркетингу США присудила ДПІ “Дніпродзержинськцивільпроект” “Гран-прі Америки 1998 року за якість і обслуговування”. Переможець визначений на основі світових ринкових досліджень і результатів голосування споживачів продукції та послуг.

Відомі люди
  • Брежнєв Леонід Ілліч — генеральний секретар КПРС, народився, навчався та працював у Каменську
  • Галушка Віра Вікторівна (Віра Брежнєва)
  • Литовченко Геннадій Володимирович — футболіст клубу «Дніпро» у 1980-ті рр.
  • Володимир Щербицький — 1952-54 роках серкретар Діпродзержинського горкома КПУ
  • Бруснєцов Микола — конструктор першого у світі троїчного комп'ютера (СРСР).
  • Нурсултан Назарбаєв — президент республіки Казахстан.
  • Першудчев Іван Гаврилович — заслужений художник РРФСР.
  • Лобко Михайло Сергійович — бандурист, заслужений артист України.
  • Несіс Юрій Арнольдович — письменник.
  • Кравець Артем Анатолійович — український футболіст, нападник «Динамо» (Київ).

Миколаївський собор (1894 р.) на вулиці Кірова, 4 є національною пам'яткою архітектури.

Інтернет-ресурси

  • Музей історії міста
  • Офіційний Веб-сайт Дніпродзержинського міськвиконкому

Новая версия сайта
Сайт Администрации города Алчевска